Актуальные события «Хоробрі казки» для українських дітей та їхніх батьків Гарри Поттер на украинском бесплатно! Казки Сашка Лірника Аудіоказки українською (YouTube, Telegram) Радіо хвиля авторських казок українською мовою для дітей К. Чуковський "Подолаєм Бармалея" в укр перекладі Українські народні казки Діти в місті. Блог Безкоштовні дитячі електронні книги різних видавництв
Актуальные события
«Хоробрі казки» для українських дітей та їхніх батьків
Каждую неделю на Суспільному будут выходить аудиосказки о новых украинских реалиях
С 27 октября 2022 года в телеграм-канале «Суспільне: казки» и на YouTube-канали «Бробакс» еженедельно будут выходить аудиоистории нового времени – Храбрые сказки для украинских детей и их родителей.
В основу сказок легли 12 тем – разлука, поддержка, доброта, дружба, солидарность, потеря, вера в общую победу и другие. Иллюстрации Георгия Сагитова дают простор для воображения каждого слушающего сказки, ассоциативность позволяет домыслить, дофантазировать.
Озвучат 12 познавательно развлекательных аудиосказок украинские артисты, военные, художники и народные любимцы. Первую сказку «Вел и Цуц» из сборника читает Юлия Санина, лидер группы THE HARDKISS.
Приятного прослушивания ❤️
Гарри Поттер на украинском бесплатно!
Для поддержки украинцев книги о Гарри Поттере в украинском переводе Виктора Морозова выложили в свободный доступ в онлайне.
Читать онлайн.
Как сообщили в издательстве "Абабагаламага", инициатива стала возможной благодаря сотрудничеству с международным издателем Pottermore Publishing. Сейчас на сайте доступны три из семи книг. Остальные серии должны появиться в доступе в скором времени.
На новость о свободном доступе к книгам на украинском языке отреагировала и автор "Гарри Поттера" - Джоан Роулинг ретвитнула новость и написала "Слава Украине".
Казки Сашка Лірника
Слухати аудіо-казки Сашка Лірника.
Сашко обіцяє щодня знімати та записувати казки для фронту та дітей. Слідкувати за його творчістю та підтримувати можна додатково на сторінці Facebook.
Сделайте подарок детям и себе – заказывайте аудиосборник "Сказки Лирника Сашка". Своеобразные украинские аудиомультфильмы! Более 4 часов сказок для прослушивания с музыкой, песнями и рецептами!
Аудіоказки українською (YouTube, Telegram)
1. Казки на ніч для маленьких мрійників
2. Більше аудіоказок (українські, зарубіжні)
3. Telegram-канал із казками
4. С 1 марта все аудио и е-книги в приложении Yakaboo бесплатны для всех украинцев. "Мы хотим, чтобы в эти непростые времена войны вы имели доступ к книгам, могли успокоиться, почитать вместе с близкими, отвлечь детей от событий вокруг", – говорят в компании. Загрузить приложение можно в App Store или Google Play.
5. YouTube канал с аудиосказками для детей на украинском языке.
6. Детский литературный проект "Дерево Казок" предлагает 2 телеграмма канала:
- с аудиосказками - https://t.me/derevokazok
- с викторинами на сказочную тематику – https://t.me/veselun_quiz
Радіо хвиля авторських казок українською мовою для дітей
▶️ Слухати радіо Kazky.suspilne.media - авторські казки українською мовою для дітей.
Radiokids.Online - Перше українське дитяче онлайн-радіо для малюків та їх батьків
В ефірі дитячі пісні, колискові, корисні поради, казки, анонси дитячих заходів, розвиваючі пісні.
К. Чуковський "Подолаєм Бармалея" в укр перекладі
Подолаєм Бармалея! Корній Чуковський (переклад І. Кривенко)
Від автора
За далекими морями, біля підніжжя Синьої гори , над швидкою річкою Соренгою є маленька країна - Айболитія.
Править нею лікар Айболить, рум'яний, сідий і добрий.
Головні мешканці цієї країни - лебеді, зайці, верблюди, білки, журавлі та орли, ще й олені.
Поряд з Айболітією, звірине царство - Шаленія.
Там, посеред пустель і лісів живуть
ягуари, шакали, удави, носороги і інші кровожерні звірі. Цар цієї країни - Бармалей.
Горе тому, хто заблукав і потрапив у його царство!
Та на щастя, вдалині, на широкій рівнині є могутня країна Чудославія.
В цій країні - мільйони героїв і посеред них - відомий боєць, доблесний Іванко Васильченко.
Послухайте, як він подолав Бармалея і врятував Айболитію від жахливої навали диких звірів.
Перша частина
1
Ось вона !
Змія погана ця
Вжалила малого горобця
(Боляче горобчику , боляче )
Захотів він полетіти
Та не зміг
І заплакав
І упав мені до ніг
(Боляче горобчику , боляче)
І прийшла до нього жаба
Зизоока добра баба
(Жаль бідненького горобчика , жаль)
За крильце вона горобчика взяла
І недужого по стежці повела
( Жаль бідненького горобчика , жаль)
Визирнув з віконця їжачок :
- Ти куди його зелена ведеш ?
- До лікаря , милий , до лікаря .
Почекай мене стара під кущем
Ми удвох його скоріш приведем
До лікаря , до любого лікаря .
2
А у хащі лісовій - темнота
Не побачиш ні очей , ні хвоста
Заблукали вони на шляху
Де знайти їм
Хоч стежину плоху ?
Раптом скаче світляк молодець
Запалив він свій малий каганець
- Поведу я вас друзі до кінця !
Дуже жаль мені також горобця !
І побігли вони гуртом
За хорошим світляком
І ось , вдалені , за ялиною
За червоною , за калиною
Хатка біліє будована
Квітами мальована.
І там , на балконі сидить
Добрий лікар , сідий Айболить
Галці він крило ладнає
І казки розповідає .
3
З порогу вітає їх лагідний слон
До лікаря тихо веде на балкон
Та стогне і плаче горобчик сумний
І хилиться долу , немов неживий
Прийшла його смерть горобиная !
І лікар на руки слабого бере
Лікує і вірить !
Горобчик - не вмре !
Лікує , рятує всю ніч до світла
І ось подивіться ! Ура! Ура !
Недужий отямивсь
Крилом ворухнув
Гукнув - Цвінь , цвірінь !
І в віконце чкурнув .
- О , дякую лікарю , що врятував !
Мені найцінніше , життя - дарував !
О дякую лікарю за доброту !
Навік пам'ятатиму ніченьку ту !
4
А у лікаря на ганку
Вбогі звірі плачуть зранку
Білочки та їжаки
Зайці ,пташки і жуки
Всі скалічені вовками
Лісовими хижаками
Із ранку до вечора
З ночі до ранку
Зцілює лікар і лапки і ранки
Животики й вушка
І ось , всі звірята
Танцюють і скачуть
Немов акробати
Побігли до лісу
Між кущиків гратися
І навіть забули вони попрощатися
Забули промовити -Дякую !
5
А втомлений лікар до столу схилився
Зітхнув , позіхнув і у сон провалився
Та раптом хтось знову
Грюкоче в ворота
- Ох горе ! Негайно спасіть бегемота !
Гикавка в нього , страшенно волає
І наше болото від цього конає
Стрясається так ,
Що удави й слони
До лісу летять
Як нічні кажани !
- О ні ! Не піду я його лікувать
Не вартий того , щоб його рятувать !
Ваш бегемот - кровожерний і злий
Він вбив лебедят у траві лісовій !
До Айболита носороги
Біжать з далекої дороги
- Рятуй приятельку Горилу !
Її оса вкусила в рило .
Осу ковтнула здоровила
Умре оса , скона Горила !
- Ну що ж , по заслузі отрима Оса !
Кусючих злих ос
Я не буду спасать !
Горила , я знаю , зажерлива й зла
Багато звірятам біди принесла !
Аж тут вовчиця стука волохата
- Рятуй мене ! Не хочу пропадати !
Я з'їла десяток малих козенят
І зубки мої надто сильно болять !
- Маленьких козиних дітей ти поїла !
Вчинить лиходійство криваве посміла !
- Йди геть !
Не лікую поганих убивць
Скажених , проклятих , лихих кровопивць !
6
А вовчиця враз розлютилася
Загарчала і затрусилася
- Дружиш лікарю з зайцями
Їжаками й горобцями ?
Якщо хто з них пропаде
То нам горя не буде !
То усе - народ простий
Хижакам - обід смачний !
І Акула -Каракула
Стрімко пащу розчахнула
- Ти лікуй дітей моїх ,
А не пташок лісових !
Зуби вишкірив шакал
Засичав і заволав
- Нам не треба лікарів
Для зайців і їжаків !
Зараз ми тебе з'їмо
Нікому не віддамо !
7
І дивиться лікар на злих ворогів
У мужнього серця немає страхів
- Ну що ж , я без зброї
Стою біля вас
Хапайте , ковтайте
Мене в цей же час !
Та злодії , знайте
Незлічена рать
Повстане і буде
Мене захищать !
Вони не пробачать
Вони не простять
За правду вони постоять !
А звірі лютують
Крізь зуби сичать
І на Айболита
Стіною біжать
О бідний наш лікар , сідий !
Чи прийде рятунок сюди ?
Долинає шум крилець
Прилітає горобець
- Ти мене порятував !
Смерть - хворобу відігнав
Не лякайся лікар мій
Гинути в біді -не смій !
Оборона я твоя
Не полишу тебе я !
І ощерилась горила
Заревла , заговорила
- Люті ми звірюки !
Могутні тварюки !
Ми не жалуєм слабих
Добрих , лагідних , малих
Ми кігтями гострими
Іклом , як ножем
Всіх беззахистних
На клапті
Розірвем і загризем !
Друга частина
1
І ось Війна ! Війна страшна
Навкруг зубата звірина
В саду - моржі
А на дорозі
Гієни , тигри , носороги
- Гей , Лікарю ! Виходь до бою
Тепер поборемось з тобою !
І поставили злодюги
Дев'ятнадцять батарей
І стоїть біля одної
Сам розбійник Бармалей
Він стоїть , не ворухнеться
Цілиться - не промахнеться,
(На узліссі - сто гармат )
Ніж кривий і автомат
Він з гієною стоїть
І регоче , і кричить :
- Ось тепер тебе я вб'ю !
І хатину - розбомблю !
Добрий лікар
Мовить тихо
- Почекай но , звір лихий !
І гукає добрий лікар
Всіх помічників у бій .
- Гей , ви , стрибунці веселі !
Ви розвідники швидкі
Побіжіть в поля і села
В гори й урвища стрімкі
Розпитайте ви скоріше
У сорок і снігурів
Де піхота Бегемота ?
Біля річки чи болота ?
Щоб лелеки й журавлі
Розбомбили вщент її
-Ставте швидко біля тину
Далекобійниє машини
Щоб на наші , на зенітки
Їх десант нарвався швидко
Щоб пагані диверсанти
Згинули разом з десантом !
Кулеметнице , Жабуня ,
Заховайся за кущі !
Щоб кулемета твого сила
Вражих звірів покосила !
Ви , Орлиці партизанки !
Збийте всі ворожі танки !
Під укіс , з гори пустіть
Бармалея потяг - вмить !
Ти ж Горобчик , веселіше !
В поле полети скоріше
Розшукай Бджолу мохнату
Добру , сильну , волохату .
Щоб Бджола сюди летіла
Бармалея порішила
2
Злісно регочуть акули й вовки
- Не допоможуть вам мирні бджілки !
Ми заберемо у тебе твій дім
І заживемо навіки у нім !
Загуділо , задзищало
Навкруги , з усіх шпарин
Рій бджолиний налітає
На наляканих тварин !
Бджоли , бджоли , бджоли , бджолиРій летить , не зупинить
Бджоли , бджоли жалом колять !
Аж повітря дзеленчить !
Жала гострі , як кинжали
Злісна армія тремтить
Бегемота закусали
Носорога рій жалить
Носоріг побіг дорогою
З переляку , в болота
Проколов своїм рожищнм
Бегемоту живота
Бджоли хмарою летять
Звірів нищать і жалять
А на гілочці горобчик
Заливається , співа:
- Ох і бджоли !
Диво - бджоли!
Наша Армія нова !
Звірів всіх вони сильніше
Сміливіше , розумніше !
І веселі пташенята
Позліталися малята
І співають для бджоли
Своїм щебетом - хвали
- О хвала тобі !
Хвала !
Трудова і бойова
Вірна подруга -
Бджола .Крізь ворожі батареї
Стрімко лине Горобець
Журавлів , лелек скликає
- Всі за мною ! Навпростець!
Довжелезними носами
Журавлі звірюку б'ють
Нищать , ріжуть кулемета
Колють , штрикають , клюють.
Бегемот вищить від ляку
Труситься з останніх сил
- А навіщо ж ти , проклятий
Стільки діточок убив ?
Ось катюзі , по заслузі !
Хай тебе , пірат , трясе !
Щоб відчув ти біль та муки
Розплатився за усе !
Ворога літак підбито
Запалав , аж гуркотить !
Бегемот розбився лютий
Спалахнув вогнем умить .
- О дякую вам !
Журавлі молодці
Сміливі й відважні
Небесні бійці !
Говорить їм лікар
З поклоном , сідий
На щастя ви всі
Прилетіли сюди !
Спасибі , горобчик ,
За службу твою
Відвагу і подвиг
В страшному бою !
Птахи закричали
- Служить тобі раді !
Скоріше б загинули
Лютії гади !
Третя частина
1
І ось Перемога !
Та ворог вцілів
Стоїть за рікою
Посеред полів
Стоїть і плюється
На землю святу
Гадючою слиною
Палить траву
Навкруг нього змії
І ящірки в'ються
Вилизують слину
Шиплять і сміються
Стоїть він з своїми удавами
З вовками своїми кривавими
Навкруг павіани погані
В траві розвалилися п'яні
Стоїть над веселими селами
Над полями стоїть він веселими
І бурмоче безтямним голосом :
- Знищить , розстрілять ,
Розбомбить ,розтерзать
Всіх людей , всіх дітей
На шматки розірвать .
А за ним крокодили з горилами
З кабанами його тупорилими
Завивають , від злоби тремтять :
- Всіх убити ! Піймать ! Розірвать !
Довго лікар наш міркує
За розбійником слідкує
- Видно , нічого робить ,
Треба гадину убить!
Бо інакше все живе
Від страховища помре
І нікого з людей не залишиться !
Лише тигри та акули зубатії
2
Аж ось прилетіли сміливі дрозди
Що мирно жили у одному гнізді
Вони заспівали :
- Рятуйся ! Біда !
Скоріше тікайте у сховища !
Й відразу у тьмі
Мов чотири гудки
Замукали гучно чотири бики :
- Тривого ! Тривога ! Тривога !
І дивиться лікар
У небо з вікна
А в небі картина
Сумна і страшна
Ворожий літак понад містом летить
І злий бегемот в літакові сидить
І свій кулемет він ладнає
Поцілити в діток бажає
Строчить звір із кулемету
По маленьким дітлахам
По зайчатам , пташенятам
І по мирним їжакам
Мчать дівчата і хлоп'ята
Білочки і їжачки
В кожну шпарку залізають
Білки , мишки і жуки
А літак летить до неба
В'ється чорним клубом дим
Він скидає бомби , бомби
Нищить все живе під ним
І сумує , і зітхає
Добрий лікар Айболить
- Хто , о хто нас порятує ?
Хто могутній нас почує !
Злий літак з небес зіб'є
Плаче серденько моє !
- Я - цвірінькнув горобець
Буде літаку кінець !
Може згину я в бою
Але я літак зіб'ю !
3
Крізь ворожі батареї
Стрімко лине Горобець
Журавлів , лелек скликає
- Всі за мною ! Навпростець!
Довжелезними носами
Журавлі звірюку б'ють
Нищать , ріжуть кулемета
Колють , штрикають , клюють.
Бегемот вищить від ляку
Труситься з останніх сил
- А навіщо ж ти , проклятий
Стільки діточок убив ?
Ось катюзі , по заслузі !
Хай тебе , пірат , трясе !
Щоб відчув ти біль та муки
Розплатився за усе !
Ворога літак підбито
Запалав , аж гуркотить !
Бегемот розбився лютий
Спалахнув вогнем умить .
- О дякую вам !
Журавлі молодці
Сміливі й відважні
Небесні бійці !
Говорить їм лікар
З поклоном , сідий
На щастя ви всі
Прилетіли сюди !
Спасибі , горобчик ,
За службу твою
Відвагу і подвиг
В страшному бою !
Птахи закричали
- Служить тобі раді !
Скоріше б загинули
Лютії гади !
Четверта частина
1
А бій , не стих
І ось уранці
В сосновім лісі
На галявці
Веселе почули ми радіо :
- Полонили ми сьогодні сточотирнадцять вовків
Узяли напередодні
Вісімнадцять літаків
Захопили десять дотів
Мотоциклів сто один
І розбили ми ворожих
Сто броньованих машин
Гарні є у нас трофеї :
Сто чотири батареї
Триста ящиків гранат
Польовий аеростат
І сто двадцять міліонів
Нерозстріляних патронів.
А коли ворожі сили
Ми погнали за кордон
В наше військо перебігли
Сто моржів і пан Бізон :
- Досить нам служить бандиту !
Ми послужим Айболиту !
А як ворог відступав -
Мирне місто підірвав
Та орлиці прилетіли
Все крилами погасили
Ми в полон взяли Горилу-
Бармалейську грізну силу.
А з зруйнованих хаток
Врятували сто діток
Але ворог все ще б'ється
Б'є вогнем , гарчить , сміється
Хоче знищить все живе
Рідний край зубами рве.
Сміло ми ідем до бою
З людожерською ордою
Пе ре мо жемо його!
Бар ма лея злобного
Знищимо страшну орду
До кінця !
2
У лісі , на камені сидить Айболить
Зітхає і слухає радіо
І думає лікар про тих ,
Що були
Прекрасні і сильні
І мир берегли
Бійці , що за волю загинули .
Аж ось підлітає
Загін журавлів
І радістну звістку
З далеких країв
В весь голос
Сміється , виспівує -
- Слухайте ! Слухайте ! Слухайте !
На нашій планеті
Є гарна країна
За океаном , багата і сильна
Країної волі її називають
І всі вільні люди туди поспішають
І є в тій країні герой молодий
Відважний силач ,
Богатир , хоч куди
Він серце звитяжне
І доблесне має
Дітей і звірят
Від злодюг захищає
Відважний Іванко Васильченко !
Тобі передав полум'яний привіт ,
Готовий об'їхати він цілий світ
Прийти , прилетіти
Приплисти сюди
Тебе врятувать
Від страшної біди .
Щасливий , веселий
Тепер Айболить
- У нашу країну
На поміч спішить
Поганого злодія
Вигнать і вбить
Звитяжний Іванко Васильченко !
П'ята частина
1
Вже вечір прийшов
І на тихій галяві
Танцюють радіють
Веселії пави
І лані з білками
Танцюють , співають
Зайці стрибунці гопака забивають.
А лікар сидить
На воєнній нараді
Олень і орел
Підказать йому раді
Як далі з паганцями їм воювать
Як виграти битву
Як світ врятувать
.Сидить і не знає
Шляхами таємними
Лісами , болотами
Стежками темними
Прокралась Лисиця шпигунка
Сидить під віконцем і слухає
Секрети воєнні винюхує
Щоб армія Айболита
Скоріше була розбита
Піде , розповість Бармалею секрети
За це обіцяв він Лисиці котлети
І цілий віз м'яса куриного
А лікар говорить :
- Сто тисяч бійців
Відважних і мужніх
Вояк і стрільців
Веду я у бій вирішальний
Та куль і снарядів бракує у нас
Потрібні набої
Негайно , в цей час
Щоб ворог загинув безжальний.
- Де ж взяти снаряди ?-
Орел запитав
А лікар тихенько йому проказав :
- У Синій горі є печера глибока
А біля печери , сосна одинока
Снаряди і кулі
В печері чекають
Коли вірні воїни
Їх розкопають.
- Скоріше за ними !
Гукає Олень
Вже ніч посвітліла
Й наблизився день .
І він поскакав в далину
А за ним ,
швидкі спритні лані
Путівцем нічним
Мерщій поспішають олені і лані
Печеру знайти на горі у тумані
Побігли , мов вітер
Аж ліс зашумів
А мудрий Орел
До гори - полетів
До тої гори ,
Де в печері - набої
Щоб виграли битву
Відважні герої .
І зграї орлів полетіли за ним
У зорянім небі
Розтали мов дим
І лагідно лікар
Їм в слід поглядає
- Мене перемога у битві чекає !
А хитра Лисиця
Тікає кущами
Біжить до розбійника
Болотами
І все , що почула
Лисиця злодюга
Вона Бармалею
Шепоче на вухо.
- Мій план спрацював !
Бармалей веселиться
Чудові новини
Принесла Лисиця .
- Ану ж бо , шакали !
Беріть динаміт
Біжіть до гори
Де сховав Айболит
Набої свої і снаряди !
І бомби і різні гранати !
- Печеру , негайно велю - Підірвати !
- Безумному лікарю - плани зірвати !
Шакали чкурнули.
Лисиці - медалі
Дає Бармалей
Із заліза і сталі
" За брехні , за підлість
За зраду , за хитрість
За нице шпигунство корисливе !"
А лікар чекає
Минають години
- О , хоч би , олені ,
Швидкі і невпинні
Скоріше снаряди сюди принесли !
- О , хоч би , скоріше , відважні орли
Про успіх мандрівки , сказали !
І згинули злобні шакали !
Шоста частина
1
І ранок прийшов
Вирішального бою
На місці гармати
На полі герої
І лікар вперед на верблюді рушає
Ура! Всі за мною !
Вперед ! Наступаєм !
Бігом ! Напролом !
Ураганним вогнем
Ми знищимо танки
І в наступ підем !
І злих ягуарів
Вовків і гієн
Ми виб'єм багнетом
І геть поженем !
І якщо до полудня
Будуть снаряди
Розгромимо ворога
Ми без пощади !
Сміливо й завзято
Йде армія в бій
І ворога нищить
На передовій
І ворог в бою
Знемагає
А наш Айболить на верблюді летить
І нищить орду
Підлий ворог тремтить
І в хащі біжить , відступає !
Ура ! Перемога !
Проклята орда
Тікає із мирного краю
Як вітер за ними
Летить Айболить
І радісно пісню співає:
- Як весело гнать
Кровожерних тварюк
Із селищ і міст
Батьківщини
З зелених гаїв
І заквітчаних лук
Цієї святої години !
І лікар гука своїм вірним бійцям
Ведмедям , слонам і оленям
- Вам дякую я !
Ми йдемо до кінця
І мир в нашу землю
Повернем !
Спасибі солдати
Вам Честь і Хвала !
І Слава довічна героям !
Та раптом новина жахлива прийшла
- Закінчились наші набої .
- Ми ворога здатні розбити ущент
Та наші снаряди
Скінчились в момент.
О ! Що, нам робити ?
Сідий Айболить
За небом і полем слідкує
Чи військо орлине
З небес не летить ?
На поміч сюди не прямує ?
А може олені по полю біжать
Із грузом снарядів на спині ?
Та тільки гадки у мовчанні летять
І миті спливають безцінні
А здалеку дивиться
Хитра лисиця
І підло регоче
До сліз веселиться
Сьома частина
1
А потвори бармалейські
Скаженіють і біжать
І орда кривава злюча
Відтісняє нашу рать
Їдуть танки , чорні танки
А за ними на вовках
Люті злі орангутанги
З мінометами в руках
І кидаються в атаки
Із гранатами макаки
Тисячі штурмовиків
Коршунів , шулік , рябців
Небо синє обліпили
Гатять бомбами щосили
Та без страху Айболить
На своїй землі стоїть
- Буду битись до кінця !
Дочекаюся гінця
Пропаде орда ворожа
Лиходія переможу !
2
І дивиться лікар-
Далеко гора
Синіє
І сунуть шакали
Вони поспішають
Скарби -підірвать !
Ось , близько,
Ось вже доскакали
Та з неба , на вражу шакалячу рать
Орли гостродзьобі
Стіною летять !
Шакалів клюють
Розривають
У темну безодню скидають.
Загинули кляті звірюки
Безчесні , криваві тварюки !
3
І ось уже лані
Летять по галяві,
Олені, снаряди везуть ,
Величаві.
Стукочуть копита
Вже поряд підмога
Загине орда
І прийде Перемога !
4
Та ось , прилетіли
Чотири синиці
- Ми бачили
Підлу і хитру лисицю !
На Оленя рать
Бармалейську веде
Страшні носороги
Біжать , аж гуде .
На Оленя зараз
Вони нападуть
Погублять , розтопчуть
І груз заберуть !
.... Він вбитий ....
Рогами його забодали
Загризли...
На клапті його
Розірвали....
Забрала снаряди
Ворожа орда
О горе нам , горе !
Скорбота й біда .
І ось Бармалей захопив
Айболита
І прохрипів йому
Сердито :
- Ти у мене у полоні
Наче муха на долоні !
Зараз я тебе приб'ю !
Наче жабу розчавлю !
Зброю Бармалей хапає
І шаблюкою махає
Та , зненацька
Затремтів
І шаблюку упустив
Бармалей блідий ,
Трясеться
По болоту
Геть несеться .
В небо скоса поглядає
І мерщій у ліс тікає
Та не зможе заховатись
Вже йому не врятуватись !
Восьма частина
1
У небі літак
Срібнокрилий летить
У ньому Іванко
Відважний сидить
Прибув він на заклик
Лелек й журавлів
Життя рятувати
З далеких країв .
Відважний
Іванко Васильченко
Літак над галявиною
Промайнув
Іванко униз з
Парашутом стрибнув
Він біжить до людожера
Налякався кровожерний
А Іванко біжить
І вигукує :
- Почекай
Не тікай
Будеш знать
Пам'ятать
Як тебе
Схопить
Грізний Васильченко !
До Акули , до своєї
Промовляє Бармалей:
- Порятуй мене Акула зубаста !
Я сховаюсь за тобою
Як за товстою стіною
Не знайде мене
Іванко Васильченко !
Та Іванко витягає
З свого пояса наган
На Акулу налітає
Наче грізний ураган
- Ти , Акуло
Зубата і ница
Я не буду хвалитися
Ти зі мною, зубата не справишся
Свої зуби поб'єш
І вдавишся !
І всадив він каракулі
В лоба аж
Чотири кулі !
2
Зла кудлата Горила
Шлях Іванкові закрила
- Стій ! Куди !
Не пропущу !
Розірву і розтопчу !
Замахнувся що є сили
Наш Іванко
Раз і Два !
Шабля вірно послужила-
Відлетіла голова
І як бомба над болотом
Впала зверху бегемотам
Покалічила вовків і шакалів і тхорівІ потрапила в канаву
І контузила удава
Отака от головешка горилова .
3
Але глянь ,
Сидить лисиця
Біля чистого струмка
- Здраствуй !
Наш хоробрий лицар ! -
До Васильченка гука .
Час не тратив на шпигунку
І штиком штрикнув на смерть!
Завищала лиска лунко
Полетіла шкереберть .
4
Бармалей тікає в гору
По крутому косогору
Щоб у темний ліс піти
Від розплати - утекти
Та Іванко за піратом
Через поле
- Гей , проклятий !
Ти від мене не втечеш
Лють моя не має меж !
Шабля гостра підіймається
Твою шию дочекається !
5
Сполошився , обімлів Бармалей
Затрусивсь , заціпенів Бармалей
Руки вгору підіймає
До Васильченка благає:
- Не губи ти мене !
- Не рубай ти мене !
Пожалій ! Пожалій !
Пожалій ти мене !
Та Іванко посміхнувся
На всі боки повернувся
І спитав у оленів і лебедів :
- Пожаліть мені
Злобного нелюда ?
Та з навколишніх лісів
Три мільйони голосів
Закричали :
- Ні ! Ніколи !
Не помилуєм потвори !
Людожер навіки згине -
Зло і смерть наш край покине !
І приїхали на танку
Три орлиці партизанки
Людожера засудили
Голосно проговорили :
- Зрадник ! Вбивця ! Мародер !
Кровопивця ! Живодер !
- Ненависного пірата
Розтрілять із автомата !
Присудили одностайно
- Вирок виконать негайно !
Знищено злодія
Скінчено з гадом !
Та стільки
Смердючого линуло яду
Із чорного серця піратського
Що навіть гієни паганії
І ті , захитались мов п'янії
Звалились в траву , захворіли
Подохли , геть всі одубіли
А звірі і лікар
Спаслись від зарази
Іванко привіз їм противогази !
Дев'ята частина
Ведмежата засміялись
Зайчики зареготались
І моржі , і зайченята
Їжачки і пташенята
Скачуть і танцюють
Всі навкруг святкують !
Рада ! Рада вся Земля
І галяви , і поля
І озера сині
І ліси осінні .
- Бармалея вже немає ! -
Всюди голосно лунає
- Світ без нього - веселіший !
Чарівніший ! Яскравіший !
І ворони над полями
Заспівали солов'ями
І струмочки медом ллються
Дзюркотять , біжать , сміються !
Кури стали - павами !
Лисі - кучерявими
Скачуть радісно жуки
Вівці , кози і бики .
Раді , раді , раді
Лагідні осики
І на них від радості -
Квіточки великі !
Раді , раді , раді
Ніжні горобини
І на них від радості
Зріють мандарини !
То не дощ пішов із хмароньки
І не град
Падають цукерочки
Й виноград !
Печиво і пиріжки !
Коржики , льодяники !
Діти їли , їли , їли !
Веселились та раділи
І смаколиків багато
Залишилось !
Скачуть гуси з індиками
І корівки з віслюками
Навіть млин затанцював
Біля мосту закружляв !
Всі скоріш біжіть за мною
Ген , на луки молоді !
Там з веселкою - дугою
Сонце грається в воді !
Ми заскочимо на хмари
Потанцюєм в небесах
І додому по веселці
На санках і ковзанах !
Посеред всього народу
Сам Васильченко іде
Слава ! Слава переможцю !
- Все співає і гуде
Каже Айболить герою :
- Ми до рук узяли зброю
Мир і спокій - захистити
Милий Світ від зла звільнити !
- То була важка і довга
Над ордою - Перемога !
Та пролилась недаремно
Молодих героїв кров !
Щоб залишилось на Світі
Тільки - Щастя !
Тільки - Радість !
Тільки Ласка і Любов !
закінчено переклад
2 червня 2022 під час війни з московитською ордою.
Українські народні казки
Кирило Кожум'яка. Українська народна казка (ілюстрації – С. Артюшенко)
Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину.
Ото прийшла черга вже й до дочки самого князя. Нічого робить, коли давали городяни, треба й йому давати. Послав князь свою дочку в дань змієві. А дочка була така хороша, що й сказати не можна. То змій її й полюбив. От вона до нього прилестилась та й питається раз у нього:
— Чи є, — каже, — на світі такий чоловік, щоб тебе подужав?
— Є, — каже, — такий — у Києві над Дніпром... Як вийде на Дніпро мочити кожі (бо він кожум'яка), то не одну несе, а дванадцять разом, і як набрякнуть вони водою з Дніпрі, то я візьму та й учеплюсь за них, чи витягне-то він їх? А йому байдуже: як поцупить, то й мене з ними трохи на берег не витягне. От того чоловіка тільки мені й страшно.
Князівна і взяла собі те на думку й думає, як би їй вісточку додому подати і на волю до батька дістатись? А при ній не було ні душі, — тільки один голубок. Вона згодувала його за щасливої години, ще як у Києві була. Думала-думала, а далі і написала до отця.
— От так і так, — каже, — у вас, тату, є в Києві чоловік, на ймення Кирило, на прізвище Кожум'яка. Благайте ви його через старих людей, чи не схоче він із змієм побитися, чи не визволить мене, бідну, з неволі! Благайте його, таточку, і словами, і подарунками, щоб не образився він за яке незвичайне слово! Я за нього і за вас буду довіку богу молитися.
Написала так, прив'язала під крильцем голубові та й випустила у вікно. Голубок злинув під небо та й прилетів додому, на подвір'я до князя.
А діти саме бігали по подвір'ї та й побачили голубка.
— Татусю, татусю! — кажуть. — Чи бачиш — голубок від сестриці прилетів!
Князь перше зрадів, а далі подумав-подумав та й засумував:
— Це ж уже проклятий ірод згубив, видно, мою дитину!
А далі приманив до себе голубка, глядь, аж під крильцем карточка. Він за карточку. Читає, аж дочка пише: так і так. Ото зараз покликав до себе всю старшину.
— Чи є такий чоловік, що прозивається Кирилом Кожум'якою?
— Є, князю. Живе над Дніпром.
— Як же б до нього приступитись, щоб не образився та послухав?
Ото сяк-так порадились та й послали до нього самих старих людей. Приходять вони до його хати, відчинили помалу двері зо страхом та й злякались. Дивляться, аж сидить сам Кожум'яка долі, до них спиною, і мне руками дванадцять кож, тільки видно, як коливає отакою білою бородою! От один з тих посланців: «Кахи!»
Кожум'яка жахнувся, а дванадцять кож тільки трісь! Обернувся до них, а вони йому в пояс:
— От так і так: прислав до тебе князь із просьбою...
А він і не дивиться: розсердився, що через них та дванадцять кож порвав.
Вони знов давай його просити, давай його благати. Стали навколішки... Шкода! Просили-просили та й пішли, понуривши голови.
Що тут робитимеш? Сумує князь, сумує і вся старшина.
— Чи не послати нам іще молодших?
Послали молодших — нічого не вдіють і ті. Мовчить та сопе, наче не йому й кажуть. Так розібрало його за ті кожі.
Далі схаменувся князь і послав до нього малих дітей. Ті як прийшли, як почали просити, як стали навколішки та як заплакали, то й сам Кожум'яка не витерпів, заплакав та й каже:
— Ну, для вас я вже зроблю. Пішов до князя.
— Давайте ж, — каже, — мені дванадцять бочок смоли і дванадцять возів конопель!
Обмотавсь коноплями, обсмолився смолою добре, взяв булаву таку, що, може, в ній пудів десять, та й пішов до змія.
А змій йому й каже:
— А що, Кирило? Прийшов битися чи миритися?
— Де вже мириться? Битися з тобою, з іродом проклятим!
От і почали вони битися — аж земля гуде. Що розбіжиться змій та вхопить зубами Кирила, то так кусок смоли й вирве, що розбіжиться та вхопить, то так жмуток конопель і вирве. А він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. А змій, як вогонь, горить, — так йому жарко, і поки збігає до Дніпра, щоб напитися, та вскочить у воду, щоб прохолодиться трохи, то Кожум'яка вже й обмотавсь коноплями і смолою обсмоливсь.
Ото вискакує з води проклятий ірод, і що розженеться проти Кожум'яки, то він його булавою тільки луп! Що розженеться, то він, знай, його булавою тільки луп та луп, аж луна йде. Бились-бились — аж курить, аж іскри скачуть. Розігрів Кирило змія ще лучче, як коваль леміш у горні: аж пирхає, аж захлинається, проклятий, а під ним земля тільки стогне.
А тут у дзвони дзвонять, молебні правлять, а по горах народ стоїть, як неживий, зціпивши руки, жде, що то буде! Коли ж зміюка — бубух! Аж земля затряслась. Народ, стоячи на горах, так і сплеснув руками: «Слава тобі, господи!»
От Кирило, вбивши змія, визволив князівну і віддав князеві. Князь уже не знав, як йому й дякувати. Та вже з того-то часу і почало зваться те урочище в Києві, де він жив, Кожум'яками.
Автор: Українська народна казка
Котик і півник. Українська народна казка
Жили-були котик і півник. Ось котик надумав піти в ліс по дрова. Каже він до півника:
– Сиди, півнику, на печі та їж калачі, а як прийде лисиця, не обзивайся.
Пішов котик. А ось і лисиця біжить. Стала під віконце та й приказує:
– Півнику-братику, одчини! Як не одчиниш, вікно розіб’ю і тебе заберу!
– Ток-ток, ток-ток, не велів коток! – озивається півник.
Ось лисиця віконце видерла, борщик виїла і півника забрала. Несе, а він гукає:
Мій котику, мій братику!
Несе мене лисиця
За кленові ліси
За крутії гори,
За швидкії води…
Ось котик почув, прибіг, одняв півника у лисиці, приніс додому та й знову каже:
– Дивись півнику, як прийде ще раз лисиця, то не озивайся. Бо я йду далеко та й можу тебе вже не почути.
Пішов котик по дрова, а півник виліз на піч та й сидить. Та знов біжить лисичка, стукає у віконечко.
– Півнику-братику, одчини! Як не одчиниш, вікно розіб’ю і тебе заберу!
– Ток-ток, ток-ток, не велів коток! – озивається півник.
А вона знову у хатку залізла, борщик виїла і півника забрала. Несе його до нори, а півник співає:
Мій котику, мій братику!
Несе мене лисиця
За кленові ліси
За крутії гори,
За швидкії води…
Раз проспівав – не чує котик, він давай вдруге, дужче гукати. Почув таки котик, прибіг. Одняв півника, насварив та й поніс додому.
– Тепер я піду далеко і хоч як ти гукатимеш, я не почую, – сказав півникові.
Пішов знову котик у ліс. А лисичка вже тут як тут.
– Півнику-братику, одчини!
– Ток-ток, ток-ток, не велів коток!
А лисичка таки забрала півника і понесла додому. Як не гукав, як не кликав півник котика, той не почув.
Прийшов увечері котик додому, а півника нема.
Зробив він собі бандуру, взяв мішок, молоток та й пішов до лисички. Сів біля нори, заграв і заспівав:
А у лисички новий двір,
Чотири дочки на вибір.
Ще й п’ятий Пилипко.
Пилипко, вийди на рундук, подивись.
Як бубни бубнять,
як сурми сурмлять – подивись!
А лисичка саме паляниці пекла. Ось старша дочка й каже:
– Піду я, мамо, подивлюся, хто це так гарно грає, і паляницю однесу.
– Іди, – каже лисичка і дала їй паляничку.
Пішла дочка, а котик її цок та в лобок, та й у мішок. Ось і друга дочка каже:
– Піду і я подивлюся та паляницю однесу.
Пішла і та. А котик і її в мішок. А після і третя, і четверта дочки вийшли з нірки та й попали в мішок. Ждав-ждав їх Пилипко та й каже:
– Піду я, мамо, зажену їх до хати.
А котик і його впіймав.
А тоді забіг до хати, забрав півника та й поніс додому. Ось і понині вони живуть, і хліб жують.
Автор: Українська народна казка
Iвасик-Телесик. Українська народна казка (ілюстрації – Л. Гелембовська)
Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. Журяться дід та баба: «Хто нашої й смерті догляне, що в нас дітей нема?» От баба й просить діда:
– Поїдь, діду, в ліс, вирубай мені деревинку, та зробимо колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду колихати, от буде мені хоч забавка!
Дід спершу не хотів, а баба все просить та просить. Послухався він, поїхав, вирубав деревинку, зробив колисочку.
Положила баба ту деревинку в колисочку – колише й пісню співає:
– Люлі-люлі, Телесику,
Наварила кулешику, –
І з ніжками, і з ручками
Буду тебе годувати!
Колихала-колихала, аж полягали вони увечері спати. Встають уранці – аж з тієї деревинки та став синок маленький. Вони так зраділи, що й не сказати!
Та й назвали того синка Телесиком.
Росте той синок та й росте, – і такий став гарний, що баба з дідом не навтішаються з нього.
От як підріс він, то й каже:
– Зробіть мені, тату, золотий човник і срібне веселечко: буду я рибку ловити та вас годувати!
От дід зробив золотий човник і срібне веселечко, спустили на річку – він і поїхав.
Їздить Телесик по річці, ловить рибку та годує діда й бабу, наловить та віддасть – і знову поїде.
А мати йому їсти носить. Та й каже:
– Гляди ж, синку, як я кликатиму, то пливи до бережка, а як хто чужий, то пливи далі.
От мати наварила йому снідати, принесла до берега та й кличе:
– Телесику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Дам я тобі їсти й пити!
Телесик почув:
– Ближче, ближче, човнику, до бережка, – це ж моя матінка снідати принесла!
Пливе. Пристав до бережка, наївся, напився, віддав матері рибку, відіпхнув золотий човник срібним весельцем і поплив далі рибку ловити.
А змія й підслухала, як мати кликала Телесика, прийшла до берега та й давай гукати товстим голосом:
– Телесику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Дам я тобі їсти й пити!
А він чує:
– То ж не моєї матінки голос! Пливи, пливи, човнику, далі! Пливи, пливи, човнику, далі!
Махнув весельцем – човник і поплив. А змія стояла-стояла та й пішла від берега геть.
От мати телесикова наварила йому обідати, понесла до берега та й кличе:
– Телесику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Дам я тобі їсти й пити!
Він почув:
– Ближче, ближче, човнику, до бережка! Це ж моя матінка мені обідати принесла.
Приплив до берега, наївся, напився, віддав матері рибку, що наловив, відіпхнув човника і поплив знову.
А змія приходить до берега та знову товстим голосом:
– Телесику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Дам я тобі їсти й пити!
А він почув, що не материн голос, та й махнув весельцем.
– Пливи, пливи, човнику, далі! Пливи, пливи, човнику, далі!
Човник і поплив далі.
Змія бачить, що нічого не вдіє, та й пішла до коваля. Ковалю, ковалю! Скуй мені такий тонесенький голосок, як у телесикової матері!
Коваль і скував. Вона пішла до бережка й стала кликати:
– Телесику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Дам я тобі їсти й пити!
А він думав, що то мати:
– Ближче, ближче, човнику, до бережка, – то ж мені матінка їсти принесла!
Та й приплив до бережка.
А змія його мерщій ухопила з човна та й понесла до своєї хати.
Приносить до хати:
– Зміючко Оленко, відчини!
Оленка відчинила, змія увійшла в хату.
– Зміючко Оленко, натопи піч так, щоб аж каміння розпадалося, та спечи мені Телесика, а я піду гостей покличу, та будемо гуляти.
Та й полетіла кликати гостей. От Оленка натопила піч так, що аж каміння розпадається, а тоді й каже:
– Сідай, Телесику, на лопату!
А він каже:
– Коли ж не вмію, – як його сідати?
– Та вже сідай! – каже Оленка.
Він і поклав на лопату руку.
– Так? – каже.
– Та ні-бо: сідай зовсім!
Він поклав голову:
– Отак, може?
– Та ні-бо, ні! Сідай увесь!
– А як же? Хіба так? – та й попутав ногу.
– Та ні-бо, – каже Оленка.
– Ну так покажи ж, – каже Телесик, – бо я не знаю як.
Вона й почала показувати, та тільки сіла, а він за лопату та й укинув її в піч і заслінкою піч затулив; а сам замкнув хату, зліз на превисоченного явора та й сидить.
От змія прилітає з гостями.
– Зміючко Оленко, відчини.
Не чує
– Зміючко Оленко, відчини!
Не озивається.
– От вража Оленка – вже десь повіялась!
От змія сама відчинила хату, повходили гості, посідали за стіл. Відслонила змія заслінку, вийняла печеню, та й їдять, – думали, що то Телесик. Попоїли добре, повиходили на двір та й качаються по траві:
– Покочуся, повалюся, телесикового м'ясця наївшись!
А Телесик із явора:
– Покотіться, поваліться, оленчиного м'ясця наївшись!
Вони слухають: «Де це?»
Та знову:
– Покочуся, повалюся, телесикового м'ясця наївшись!
А він знову:
– Покотіться, поваліться, оленчиного м'ясця наївшись!
Вони знову: «Що воно таке?» Давай шукати, давай дивитися та й угледіли Телесика на яворі.
Кинулись до явора та й почали його гризти.
Гризли-гризли, аж зуби поламали, – а не перегризуть.
Кинулись до коваля:
– Ковалю, ковалю! Скуй нам зуби, щоб того явора перегризти!
Коваль і скував. Вони як почали знову... От-от уже перегризуть. Коли летить табун гусей. Телесик їх просить:
– Гуси, гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята
Та понесіть до батенька,
А в батенька – їсти й пити,
Ще й хороше походити!
А гуси й кажуть:
– Нехай тебе середні візьмуть!
А змії гризуть-гризуть... Аж летить знову табун гусей. Телесик і просить:
– Гуси, гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята
Та понесіть до батенька,
А в батенька – їсти й пити,
Ще й хороше походити!
Так і ці йому кажуть:
– Нехай тебе задні візьмуть!
А явір аж тріщить. Відпочинуть змії – та й знову гризуть, відпочинуть – та й знов... Аж летить іще табун гусей. Телесик так їх і просить:
– Гуси, гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята
Та понесіть до батенька,
А в батенька – їсти й пити,
Ще й хороше походити!
– Нехай тебе заднє візьме!
Та й полетіли.
Сидить сердешний Телесик, – от-от явір упаде, от-от доведеться пропасти!
Коли це летить собі одним одне гусеня: відбилось – насилу летить. Телесик до нього:
– Гуся, гуся, гусенятко!
Візьміть мене на крилятко
Та понесіть до батенька,
А в батенька – їсти й пити,
Ще й хороше походити!
От воно:
– Сідай! – каже та й ухопило його на крила. Та втомилось, сердешне, так низенько несе.
А змія за ним – чи не вхопить його – женеться. Та таки не наздогнала.
От гусеня принесло та й посадовило Телесикана причілку знадвору, а само ходить, пасеться.
Сидить Телесик на причілку та й слухає, що в хаті робиться. А баба напекла пиріжків, виймає з печі й каже:
– Це тобі, діду, пиріжок, а це мені пиріжок!
А Телесик знадвору:
– А мені?
То це вона знову виймає пиріжки та й каже:
– Оце тобі, дідусю, пиріжок, а це мені!
А Телесик знову:
– А мені? Вони й почули.
– Що це? Чи ти чуєш, діду, наче щось гукає?
– Та то, – каже дід, – мабуть, так учувається.
То знову баба:
– Оце тобі, дідусю, пиріжок, а це мені!
– А мені? – з причілка каже Телесик.
– От же таки озивається! – говорить баба та зирк у вікно – аж на причілку Телесик. Вони тоді з хати, та вхопили його, та внесли в хату, та такі раді!
А гусятко ходить по двору, мати й побачила:
– Он гусятко ходить. Піду впіймаю та заріжу. А Телесик каже:
– Ні, мамо, не ріжте, а нагодуйте його! Коли б не воно, то я б у вас і не був.
От вони нагодували його, і напоїли, і під крильця насипали пшона.
Так воно й полетіло.
От вам казочка, а мені – бубликів в'язочка.
Автор: Українська народна казка
▶️ Більше казок українською: короткі, народів світу, вірші
Діти в місті. Блог
Better Time Stories: новый книжный проект для украинских детей
Первая леди Украины Елена Зеленская представила книжный проект Better Time Stories
Подборка детских книг о чувствах и эмоциях
«Дети в городе» предлагают вашему вниманию подборку интересных книг, которые помогут научить ребенка управлять эмоциями.
Подборка стишков для малышей о животных
«Дети в городе» собрали для вас прекрасные стишки про животных, которые можно выучить вместе с детками.
Простые и интересные игры для улучшения памяти
«Дети в городе» подготовили для вас полезные игры для развития памяти ребенка.
Сонные книги: подборка сказок, которые помогут уложить ребенка спать
5 лучших «колыбельных» современной детской литературы. Они помогут ребенку настроиться на нужный лад и подготовиться ко сну.
Внеклассное чтение: четыре жизнеутверждающие книги для подростков
Рекомендации замечательных книг, которые вдохновляют и побуждают никогда не опускать руки.
Современные мультфильмы по мотивам известных книг
«Дети в городе» собрали подборку мультфильмов, которые были сняты по мотивам сказок.
Читаем на каникулах: самые популярные циклы книг, которые обожают дети
«Дети в городе» собрали подборку самых популярных циклов книг, которые точно понравятся детям.
Три детские книги, которые стоит прочитать взрослым
Как поверить в собственные силы? Как перестать бояться воплощать свои мечты в жизнь? Как бороться со страхами о будущем? И самое главное — как научить этому своих детей? Предлагаем вам три детские книжки, которые стоит прочитать взрослым, чтобы лучше понимать детей и себя.